Мурашина кислота (метанова кислота, хімічна формула – CH2O2 або HCOOH) – слабка хімічна органічна кислота, яка очолює клас граничних одноосновних карбонових кислот.
За стандартних умов мурашина кислота – це безбарвна рідина з різким запахом.
Солі та аніони мурашиної кислоти називаються форміатами.
Вперше, мурашина кислота була виділена в 1670 англійським натуралістом Джоном Рейєм з рудих лісових мурах. Звідти вона й дістала свою назву.
У природі мурашина кислота виявлена у хвої, кропиві, фруктах, їдких виділеннях медуз, бджіл та мурах. Мурашина кислота вперше була виділена в 1670 англійським натуралістом Джоном Рейєм з рудих лісових мурах, чим і пояснюється її назва.
У великих кількостях мурашина кислота утворюється як побічний продукт при рідкофазному окисленні бутану і легкої бензинової фракції у виробництві оцтової кислоти. Мурашину кислоту одержують також гідролізом формаміду (~35 % загального світового виробництва); процес складається з декількох стадій: карбонілювання метанолу, взаємодія метилформіату з безводним NH3 і подальший гідроліз формаміду, що утворився, 75%-ної H2SO4. Іноді використовують прямий гідроліз метилформіату (реакцію проводять у надлишку води або в присутності третинного аміну), гідратацію СО в присутності луги (кислоту виділяють із солі дією H2SO4), дегідрогенізацію метанолу в паровій фазі в присутності каталізаторів, що містять Cu, а Cr, Mn, Mg та ін (метод не має промислового значення).
При стандартних умовах мурашина кислота являє собою безбарвну рідину, що різко пахне. Розчинна в ацетоні, бензолі, гліцерині, толуолі. Змішується із водою, діетиловим ефіром, етанолом.
Константа дисоціації: 1,772⋅10-4.
Мурашина кислота, крім кислотних властивостей, виявляє деякі властивості альдегідів, зокрема, відновлювальні. У цьому вона окислюється до вуглекислого газу. Наприклад:
Побічний продукт у виробництві оцтової кислоти рідкофазним окисненням бутану.
Розкладанням гліцеринових ефірів щавлевої кислоти. Для цього нагрівають безводний гліцерин зі щавлевою кислотою, при цьому вода відганяється і утворюються щавлеві ефіри. При подальшому нагріванні ефіри розкладаються, виділяючи вуглекислий газ, при цьому утворюються мурашині ефіри, які після розкладання водою дають мурашину кислоту та гліцерин.
Мурашина кислота – це природний продукт клітинного метаболізму. Вона утворюється при розщепленні деяких амінокислот, а також метанолу і формальдегіду.
При попаданні в організм людини мурашина кислота швидко метаболізується та виводиться організмом. Через хорошу розчинність мурашина кислота легко всмоктується, у тому числі через шкіру та слизові оболонки.
Вона є нормальною складовою крові та тканин людини, а також відіграє важливу роль в обміні речовин при переносі С1-фрагментів. Найменша частина введеної в організм мурашиної кислоти виводиться із сечею у незміненому вигляді, а велика піддається метаболізму. Період напіврозпаду мурашиної кислоти у плазмі крові людини після орального введення форміату натрію становить близько 45 хвилин.
Щоденний прийом людиною 0,5 г мурашиної кислоти (що відповідає 8 мг на 1 кг маси тіла) протягом 4 тижнів не має помітної дії.
Небезпека мурашиної кислоти залежить від концентрації. Відповідно до класифікації Європейського союзу, концентрація до 10 % має дратівливий ефект, більше 10 % — роз’їдає.
При контакті зі шкірою 100% рідка мурашина кислота може викликати сильні хімічні опіки. Попадання навіть невеликої її кількості на шкіру завдає сильного болю, уражена ділянка спочатку біліє, як би покриваючись інеєм, потім стає схожим на віск, навколо нього з’являється червона облямівка. Кислота легко проникає через жировий шар шкіри, тому промивання ураженої ділянки розчином соди необхідно зробити негайно. Контакт із концентрованими парами мурашиної кислоти може призвести до пошкодження очей та дихальних шляхів. Випадкове влучення навіть розведених розчинів викликає явища важкого некротичного гастроентериту.
Мурашина кислота має мутагенну дію на комах, наприклад роду Drosophila, і деякі мікроорганізми, але не на клітини ссавців. Мурашина кислота та форміати нетератогенні та не канцерогенні.
Додавання 0.5–1% мурашиної кислоти до питної води сповільнює ріст щурів і завдає шкоди їхнім внутрішнім органам.
Охорона праці
За даними ГДК у повітрі робочої зони дорівнює 1 мг/м3 (максимальна разова). Може потрапляти до організму при вдиханні. Поріг сприйняття запаху може досягати 453 мг/м3.
В основному мурашину кислоту використовують як консервуючий та антибактеріальний агент при заготівлі корму. Мурашина кислота уповільнює процеси гниття та розпаду, тому сіно та силос, оброблені їй, довше зберігаються. Мурашина кислота також використовується в протруйному фарбуванні вовни, для боротьби з паразитами в бджільництві, як розчинник деяких хімічних реакціях.
Зареєстрована як харчова добавка під позначенням E236.
Застосовується для отримання форміатів, що використовуються для покращення властивостей бетону.
У лабораторіях використовують розкладання рідкої мурашиної кислоти під дією гарячої концентрованої сірчаної кислоти або пропускаючи мурашину кислоту над оксидом фосфору P2O5 для отримання монооксиду вуглецю.
У медицині використовується для приготування розчинів пермурашиної кислоти («первомур», або рецептура «С-4» (суміш перекису водню та мурашиної кислоти)). Першомур використовують у хірургії як передопераційний антисептичний засіб, у фармацевтичній промисловості для дезінфекції обладнання.
Солі та ефіри мурашиної кислоти називають форміатами.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.