Українська
English
Русский
Пропозиції імпорту
Гліцин (амінооцтова кислота, аміноетанова кислота, скорочення: «G», хімічна формула — C2H5NO2) — найпростіша органічна аліфатична амінокислота, що відноситься до класу карбонових кислот.
Назва гліцину походить від грец. γλυκύς, glycys – солодкий, через солодкуватий смак амінокислоти.
Гліцин – тверда речовина, солодкуватий смак. Неелектроліт. Єдина протеїногенна амінокислота, яка не має оптичних ізомерів.
Гліцин, як кислота, з іонами металів утворює складні солі (гліцинати або хелати): гліцинат натрію, гліцинат заліза, гліцинат міді, гліцинат цинку, гліцинат марганцю та ін.
Гліцин можна отримати в ході хлорування карбонових кислот та подальшої взаємодії з аміаком.
Гліцин входить до складу багатьох білків та біологічно активних сполук. З гліцину в живих клітинах синтезуються порфірини та пуринові основи.
Гліцин також є нейромедіаторною амінокислотою, що виявляє подвійну дію. Гліцинові рецептори є в багатьох ділянках головного мозку та спинного мозку. Зв’язуючись з рецепторами (кодовані генами GLRA1, GLRA2, GLRA3 і GLRB), гліцин викликає «гальмуючий» вплив на нейрони, зменшує виділення з нейронів «збудливих» амінокислот, таких як глутамінова кислота, і підвищує виділення ГАМК. Також гліцин зв’язується зі специфічними ділянками NMDA-рецепторів і таким чином сприяє передачі сигналу від збуджуючих нейротрансмітерів глутамату та аспартату.
Оскільки гліцин є нейромедіатором у центральній нервовій системі (ЦНС), його вміст у нейронах суворо регулюється.
Гліцин, поряд з іншими невеликими нейтральними амінокислотами, такими як аланін, пролін, серин і гамма-аміномасляна кислота (ГАМК), не проникає через гематоенцефалічний бар’єр: пасивна дифузія неможлива через їхню полярність, переносники для різних варіантів.
Невеликі нейтральні амінокислоти, включаючи гліцин, що є замінними, переносяться аланін-переважним білком-переносником (A-типу). Він відсутній на поверхні ендотеліоцитів гематоенцефалічного бар’єру з боку просвіту судин, тобто механізм активного транспорту гліцину крізь гематоенцефалічний бар’єр у нейрони відсутній.
На противагу цьому білок-переносник A-типу розташовується на мембрані ендотеліоциту з боку нейронів, приймаючи гліцин та інші невеликі нейтральні амінокислоти з боку нейронів і переносячи їх усередину ендотеліоциту і далі в кров.
Такі системи переносників беруть активну участь у регулюванні концентрації амінокислот у міжклітинній рідині і особливо важливі для підтримки низьких концентрацій амінокислот-нейромедіаторів, таких як глутамат, аспарат і гліцин.
Для використання як медіатора та для синтезу білка нейрони використовують гліцин, що синтезується астроцитами з серину шляхом деметилювання останнього.
Реакція каталізується серингідроксиметилтрансферазою, коферментом якої є тетрагідрофолат, що акцептує метиленоксидну групу серину.
Оскільки серин також практично не проникає з кровоносного русла через гематоенцефалічний бар’єр, він синтезується de novo з 3-фосфогліцерату, що є попередником фосфоенолпірувату у гліколітичному циклі, тобто у великій кількості присутній у клітинах, включаючи астроцити.
Виробники фармакологічних препаратів гліцину заявляють, що він чинить заспокійливу, слабку протитривожну та антидепресивну дію, послаблює вираженість побічних ефектів антипсихотичних засобів (нейролептиків), снодійних та протисудомних засобів, включений до ряду терапевтичних практик зі зниження алкогольної, надає слабовиражене седативну і транквілізуючу дію. Має деякі ноотропні властивості, покращує пам’ять і асоціативні процеси. Пігулки гліцину мають білий колір, що випускаються у вигляді плоскоциліндричних капсул з фаскою.
Гліцин є регулятором обміну речовин, нормалізує та активує процеси захисного гальмування у центральній нервовій системі, зменшує психоемоційну напругу, підвищує розумову працездатність.
Гліцин міститься у значних кількостях у церебролізині (1,65-1,80 мг/мл).
У фармацевтичній індустрії таблетки гліцину іноді комбінують з вітамінами (B1, B6, B12 або D3 Гліцин D3).
Лікарські препарати гліцину випускаються як під’язикових таблеток. Одна таблетка містить речовину, що діє, гліцин мікрокапсульований – 100 мг і допоміжні компоненти: водорозчинна метилцелюлоза – 1 мг, стеарат магнію – 1 мг. Контурні коміркові блістери (10, 50 штук) розфасовані в картонні упаковки.
Дослідження показали ефективність гліцину в терапії тривоги та емоційної лабільності, він ефективний щодо когнітивного компонента дисциркуляторної енцефалопатії, клінічного ефекту щодо СБН. Гліцин також виявився ефективним при дослідженнях експериментальної моделі гострої ішемії міокарда
Гліцин, що надходить з їжею або у складі лікарських препаратів, що приймаються внутрішньо, не проникає через гематоенцефалічний бар’єр і синтезується в ЦНС заново, щоб забезпечити суворе регулювання його вмісту в нейронах (див. вище «Біологічна роль»).
На думку психіатра Володимира Пикиреня, сама по собі амінокислота дійсно бере участь у передачі імпульсів між нервовими клітинами, проте із шлунково-кишкового тракту до центральної нервової системи вона потрапити не може через те, що ЦНС захищена щільною оболонкою.
1,5% розчин гліцину для зрошення, USP (фармакопея США) – стерильний, непірогенний, гіпотонічний водний розчин гліцину, призначений тільки для урологічного зрошення під час трансуретральних хірургічних процедур.
Гліцином («гліцин-фото», параоксифенілгліцин) також іноді називають п-гідроксифеніламінооцтову кислоту, що виявляє речовину у фотографії.
У харчовій промисловості зареєстрований як харчова добавка E640 та його натрієві солі Е64Х.
Гліцин був виявлений на кометі 81P/Вільда (Wild 2) у рамках розподіленого проекту Stardust@Home. Проект спрямований на аналіз даних від наукового корабля Стардаст (Зоряний пил). Одним із його завдань було проникнути в хвіст комети 81P/Вільда (Wild 2) і зібрати зразки речовини — так званого міжзоряного пилу, який є найдавнішим матеріалом, що залишився незмінним з часів утворення Сонячної системи 4,5 млрд років тому.
15 січня 2006 року після семи років подорожі космічний корабель повернувся назад і скинув на Землю капсулу із зразками зоряного пилу. У цих зразках знайшли сліди гліцину. Речовина явно має неземне походження, тому що в ньому набагато більше ізотопу C³, ніж у земному гліцині.
У травні 2016 року вченими оприлюднено дані про виявлення гліцину в хмарі газу навколо комети 67P/Чурюмова – Герасименко.
У 2020 році вчені оголосили, що виявили присутність гліцину в атмосфері Венери за допомогою великої міліметрової/субміліметрової антеної решітки Atacama Large Millimeter Array (ALMA), розташованої в чилійській пустелі Атакама. Розподіл гліцину в атмосфері Венери відбувається за тією ж схемою, як і у випадку з фосфіном, оскільки він найбільш поширений поблизу середніх широт і відсутній на полюсах, але гліцин зустрічається на висотах більших, ніж фосфін.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.