Дихлорметан, ДХМ

Дихлорометан —це синтетична хімічна речовина, яка створена руками людини. Вона не зустрічається в природі. На зовнішній вигляд являє прозору рідину. Відмінною особливістю цієї речовини вважається наявність солодкуватого запаху, що нагадує хлороформ. Хімічна формула дихлорметану CH2Cl2. У хімічній промисловості ця речовина має декілька назв: метилен хлористий, метиленхлорид або дихлорметан

Фізичні властивості
Дихлорметан або метиленхлорид – це прозора легкорухома і легколетка рідина з характерним для галогенпохідних солодкуватим запахом. Вперше був синтезований 1840 року витримуванням суміші хлору з хлористим метилом на світлі. В цілому найбезпечніший серед галогеноалканів. Розчинність у воді 2% за масою (13 г/л), змішується з більшістю органічних розчинників. Легколеткий (39,7 °C), утворює азеотропну суміш з водою (Ткип 38,1 °C, 98,5% дихлорометану).

Хімічні властивості
Метиленхлорид (діхлорометан) реагує з хлором з поетапним утворенням хлороформу і чотирихлористого вуглецю.
З йодом при 200 °C дає СН2l2, з бромом при 25—30 °C у присутності алюмінію — бромхлорметан.
При нагріванні з водою гідролізується до метаналю. При нагріванні зі спиртовим розчином амоніаку NH3 до 100—125 °C утворює гексаметилентетрамін. Реакція з водним розчином NH3 при 200 °C приводить до утворення метиламіну, мурашиної кислоти і HCl. З ароматичними сполуками в присутності AlCl3 метиленхлорид вступає в реакцію Фріделя — Крафтса, наприклад з бензеном утворюється дифенілметан.

Застосування
Дешевизна, висока здатність розчиняти багато органічних речовин, легкість видалення, відносно мала токсичність призвела до широкого застосування його як розчинника щодо реакцій, екстракцій, зокрема, й у лабораторіях. Використовують у сумішах для зняття лаку, знежирення поверхонь.

У харчовій промисловості його використовують для приготування швидкорозчинної кави, екстракту хмелю та інших харчових препаратів.

Також знайшов застосування для розчинення смол, жирів, бітуму. Його висока леткість використовується для спінювання поліуретанів.

Також використовується у хроматографії.

У промисловості суміші з полімерами використовують для створення форми, яка швидко застигає за рахунок випаровування дихлорметану. Він також використовується для склеювання пластмас: полістиролу, полікарбонатів, поліетилентерефталату, АБС-пластиків та деяких інших. Через високу леткість дихлорметану його застосування в склеюванні поліпропілену і поліетилену обмежене.

Безпека
Контакт дихлорметану з лужними металами призводить до вибуху. Роботи з дихлорметаном слід проводити при працюючій витяжній вентиляції.
Дихлорметан здатний спричинити наркоз. Він також токсичний: впливає на печінку, нирки та селезінку, здатний проникати через шкіру, гематоенцефалітичний та плацентарний бар’єри.
При гострому отруєнні при вдиханні дихлорметану спостерігаються подразнення слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів, запаморочення, головний біль, втрату свідомості, блювання і пронос. У разі важкого отруєння відбувається втрата свідомості через наркоз аж до зупинки дихання. При хронічних отруєннях спостерігаються постійний головний біль, запаморочення, втрата апетиту, ураження внутрішніх органів. Тривалий покривний контакт з дихлорметаном може спричинити його накопичення в жирових тканинах і призвести до опіку.

У Євросоюзі заборонені фарби з дихлорметаном як для особистого користування, так і професійного застосування.

Для регулярної роботи з дихлорметаном не підходять рукавички з латексу чи нітрилові.

Не горючий, але підтримує горіння, від вогню дає спалах, але не горить сам, горить у суміші з іншими матеріалами, що горять, вносячи свій внесок при пожежі, проте пролити на стіл біля спиртування його не так небезпечно як горючі розчинники, швидше як масло.